На дАху будинку, звісивши ноги,
Ти всівся й звернув свій погляд до Бога.
Далеко між зорі – до Чумацького шляху,
Ховаючи очі в небі від переляку.
Змішались думки в голові вінегретом –
Не просто буває розібратись самому
В словах, що у душу вписались багнетом:
«Ти не потрібен більше нікому».
Триває в думках програна битва,
Руйнується світ увесь під ногами,
Стихає в губах непочата молитва
І ти летиш вниз, не прощаючись з нами...
... Звучить над тобою: «Стоп камера. Знято!
Закінчився фільм. Честь і слава герою!
Спасибі усім… Може слід переграти?
Чи ти задоволений власною грою?»...
Триває в думках програна битва,
Та ти вже готуєш нові маневри.
Відома тобі лиш одному молитва
Потрохи уже заспокоює нерви.
В голові на полицях всі інгредієнти,
Стає зрозуміло уже без підказки:
Бувають в житті і прикрі моменти –
Та слід достойно виходити з пастки.
На дАху будинку, звісивши ноги,
Ти всівся й звернув свій погляд до Бога,
Посилаючи вдячність до Чумацького шляху,
Що не накоїв дурниць з переляку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406661
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Олександр Яворський