У сірій сукенці з несправжнього шовку
Між тисяч державних клерків
Ховала під шкірою душу вовка
Остання з роду берсерків.
В холодному серці вогні стріпонулись,
В усмішці оскалена паща.
Босоніж летить лабіринтами вулиць
Самотня, навіки пропаща.
У венах свинцеві розпечені хвилі
Пульсують з наближенням ночі.
І разом з вітрами чи плаче, чи виє,
До місяця скинувши очі.
27 лютого 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406664
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Марина Зоріна