Чомусь з кожним днем я все більш розумію,
Що в житті варто вірити тільки собі,
Бо ж собі збрехати я не зумію,
І себе я ніколи не залишу в біді.
Чомусь з кожним днем я все більше втрачаю,
Надію на те,що все буде гаразд,
Можливо,потрібно забути,випити чаю,
Та,нажаль це не мине за один раз.
Чомусь з кожним днем я все більш переймаюсь,
Вирішенням зовсім інших проблем,
А про свої тепер навмисно забуваю,
В надії на те,що вони підуть із днем.
Чомусь з кожним днем я все більш помічаю,
Що нічого той чай і час не дає,
Що надія на щастя в очах помирає,
І від цього так моторошно знову стає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406779
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Юлія Гребенюк