...1... Моє серце вітало весну кохання пробившись крізь сніги самотності білоніжним проліском, а Ти, ніжнотонним сонячним промінням синіх очей, помножувала надію і смуток, радість і біль...
...2... В Тебе два серця, одне - рідне і тепле, інше - холодне і відчужене. Моя душа, спресована між Твоїх двох сердець, хотіла Тебе як риба - води, як птах - неба, як зерно - ґрунту...
...3... Я безмежно щасливий і глИбокосумний. Люблю ночі огранені у наші телефонні розмови, і щиро ненавиджу їх, коли мобільний глухо видзвонює тишею, яка веде моє серце через 9 кіл пекельного раю...
...4... Твій родовід іде від праматері Єви і спокусника-змія. Тобі навіть не потрібно докладати зусиль, щоб причарувати мене, бо я був в полоні Твоїх очей ще до того як ми зустрілися... Той поцілунок у сні, своєю немлісною солодкістю, перевершує всі реальні цілунки... але життя - не сон, хоча й були миті, що втілювали в собі казку...
...5...Чому Ти так реагуєш на мої пелюсткові слова, наче вони опікають Тебе? Може боїшся, що їх ніжність розятрить давні рани Твого серця про які мені не відомо?... А я ж так прагну перетворювати Твоє життя в Щастя...
...6... Прозора кров очей не стікає по моєму обличчю, зате душа наповнена внутрішніми слізьми, які є краплями з бездонного океану її буття. Вони - незримі згустки мого болю. Якби не папір, на який я виливаю ці солодкі сльози, то серце моє розірвалося б на незлічиме число чорно-білих капель, що стали б дощем, якого ніхто не відчув на собі, і жодна квітка не напувалася б бажаною вологою, бо цих сліз не існує в вимірі тлінного світу...
...7... Я свідомий того, що чекає мене. Я готовий до цього. Яким би не був результат цього шляху-битви, я всерівно кохатиму Тебе як і в кожному з тисячі перевтілень. Коли я був квіткою, то тягнувся до твоїх променів свідомий того, що зів'яну, коли я був яблуком, то червонів від щастя тільки тому, що Ти зірвала мене, прекрасно знаючи, що до дерева більше не повернуся... Ким би я не був - завжди свідомо йшов на самопожертву, заради Твоєї, хоч і віддаленої, але Присутності...
...8... В мене немає до Тебе претензій. Я не дорікаю Тобі. Будь лагідною чи безжальною, ніжною чи жорстокою, байдуже, я однаково любитиму в Тобі Янгола і Демона. Проте я не зраджу Бога во ім'я Тебе, бо Він - Любов. Не було б Його, то я б не знав цих блаженних тортур, які приймаю як ласку. Не було б Його, то я б не задумуючись віддав своє життя в жертву Твоїй невірі, як доказ своїх щирих почуттів, але Господь є, а отже зажди жива Надія...
...9... Ось я й на вершині власного болю, місії свого серця. І нехай кожен Твій відчужений погляд, відсторонений голос, та ігнорування моєї щирості, будуть для мого серця цв'яхами, що розпинатимуть його на хресті Любові. Я не зречуся. Я витерплю все до кінця, щоб почути ліворуч себе: сьогодні ти будеш зі Мною в Раю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406787
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Олександр Букатюк