І до смертельної дози їй було ще далеко.
Вона їла шоколад,
Гіркий,
як звук, в кімнаті померлого.
Справжній,
Як жага до життя, в самогубці після вистрілу.
Чорний
як відчай ангела після падіння.
І він танув від кожного її шепоту.
Від випадкового дотику.
Істерчного нападу.
Вірний,
Як календар відривний в сирій однокімнатній.
Тведий,
Як граніт з іменами воїнів.
Нерозгаданий,
Як Об*явлення. Перекладене всіма мовами.
І щоразу як ліфт підіймався, щось в середині
Змушувало її підходити до дверей.
Він приносив молочний шоколад великими дозами.
А сам був Чорним.
Гірким. Спавжнім і Закоханим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406837
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: Без Квітів