Не так давно ще лише плекав надії...
Десь не рішучість зіграла свою роль...
В свідомості витали тільки мрії...
А ще питання: чи це і є любов...
Та все змінилося, здається, в одну мить,
Котру в житті ніколи не забуду:
Помчало серце на крилах у політ -
Благословенне - в твою солодку згубу!
Ти стала думкою, в чиїм полоні розум!
Ти стала голосом, що чую уві сні!
Ти сонця променем рятуєш від морозу!
Ти - моя квітка - посланиця весни!
Ти - ніжний ангел, що спокій мій боронить!
Ти - блискавиця - нічний мій поводир!
Моя зоря, що вкаже шлях додому!
Душі чарівний цілющий еліксир!
І в кожнім подиху, що дме на повні груди,
В ударі серця - кохання механізмі...
Де б я не був, та відчуваю всюди,
Флюїди щастя, спорідненість і близькість!
Моя планета - мій особливий світ...
В обіймах твоїх рай, ти - моє спасіння!
І життєдайна сила квітучих щирих слів,
Якщо загину, - стане воскресінням!
Нема на світі палкіших поцілунків!
Нема очей - прозоріших, світліших!
Кришталь душі - цінніший із дарунків,
Нагородив котрим тебе Отець Всевишній!
І, королево, я не раб в полоні почуттів,
Хоча таким, звичайно, міг би бути...
А твій король - цього завжди хотів!
Дякую, що ним я зміг себе відчути!
(7 березня 2013 року)
* коханій Світлані
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2013
автор: Ярослав Драч