Десь там далеко небо цілувало землю
Й не знати, що з’єднало їх обох,
Чи то земля тягнулася до неба,
Чи небо впало й поєднало серця двох..
То що ж в них спільного? Що їх єднало?
Земля замкнулася у колі власних дій,
Простори вільні, небо захопили
І їм байдуже , що на землі застій.
Безмежжя всесвіту, земля прикута куля,
Несуться в даль незнаного буття,
Розкидані у просторах планети
І в кожної свій лет, своє серцебиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406840
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: горлиця