Діалог

–  Життя  прекрасне,  кажуть  люди,
А  у  душі  моїй  повсюди
Лиш  смуток  і  безмежний  жаль…
–  Ходи,  розвій  свою  печаль!
Душа  болить  –  це  не  смертельно.
–  Говориш  ти  це  надаремно.
В  моїй  свідомості,  одначе,
Залишаться  думки  інакші…
–  Поглянь  –  он  сонце  сяє  в  небі,
Хмарки  пливуть  в  незнану  даль,
Вдягаються  в  листки  дерева,
Немов  жінки  в  тонку  вуаль.
–  І  що?  Я  це  й  без  тебе  бачу.
Ти  думаєш,  я  часто  плачу?
Для  мене  просто  світ  безбарвний.
Не  зовнішній  –  душевний  світ.
Людей  нема.  Я  їх  не  знаю,
Хоча  живу  вже  стільки  літ.
–  А  ти  моїми  глянь  очима,
Забудь  невдачі  й  помилки,
Бо  не  в  навколишньому  сила,
А  у  твоєму  світі  лиш.
–  Мовчи.  Мене  болить  душа,
А  ти  говориш  дивні  речі.
Я  ж  так  живу,  моє  життя  –  біда…
–  Хоч  раз  забудь  свої  переконання.
Життя  –  надія  і  стрічання…
На  Бога,  з  Богом,  із  людьми…
Говориш,  їх  нема?  А  ти  знайди.
–  Тобі  добре,  ти  оптиміст,
А  я  не  знаю,  хто  я.
Не  можу  я  змінить  свій  світ,
Моя  душа  на  волі.
Вона  гуляє  по  думках
І  по  незвіданих  світах,
А  я  живу  без  неї.
–  Ти  дав  мені  ідею.
Так,  легше  жити  без  душі,
Якщо  не  пишуться  вірші.
А  ти  попробуй  лиш  склади
І  у  рядках  себе  знайди,
Поглянь  на  тебе  збоку.
–  Творчі  поля  широкі,
Та  не  для  моїх  вини  рук
І  з  них  натерплюся  я  мук.
–  А!  Що  з  тобою  говорити!
Усе  тобі  не  те,  усе  тобі  не  так!
Живи  з  життям  у  такт!
І  не  звертай  увагу  на  проблеми.
–  Хм,  непогана  лема.
–  Ти  нею  доведи  теорему  життя,
І  мрій  лише  про  майбуття.
Забудь  минуле.
–  Я  все  забув  вже.
–  Уже  ти  забагато
В  житті  своєму  втратив.

23.  05.  2001р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407107
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.03.2013
автор: ХВіСт