Бог не без милості,козак не без долі!
в якій би ти не був неволі,
В якій би ти ти не був клітці,
на вістрі якої б спиці,
В тілі-в серці чи в душі,
здавалося б на останній межі,
Допоки ти живий,
Допоки віриш ти...
Всі тюрми в В голові:
Не бійся і лети!
Допоки вірять в тебе,
Допоки віриш ти,
Допоки ти син неба,
З безодні Доброти...
ЇЇ Долонь,Губ і Очей,
солодких,зоряних ночей,
Вона в тобі-Вона твоя любов,
В тобі не кров рабів:
В тобі-арійська кров!
Трохи тепла і вранішнього Сонця,
Щось на зразок Янгола-охоронця!
Можливо ти для неї дар,
Намісник Бога-Аватар,
А може просто так,
Випадковий знайомий юнак,
Людина просто -перехожий,
Ні на кого більш не схожий,
З тих кого вона раніше знала
Життя- це величезна зала,
В якій ніколи наперед не знаєш,
Які ти Двері відчиняєш?
На що ти уповаєш,Душе?
Я Її спокій не порушу!
Любов-примара:
Істинне лиш небо!
Нового кошмару,
аж ніяк не треба!
ВесНИ,мани,вІЙНИ!
фальшиві кольорові сни,
Кому це треба?Ні нікому...
Списати все на перевтому!
І впасти в березневу кому!
Чи випити на брудершафт із самотою?
Моя душа була Веселою- живою,
Не золотою не іржавою-Святою!
Тепер вона стікає гноєм,
Моїх недоперестрахів,
Одним із багатьох вовків,
Яких і так багато на Землі,
Століття мертвої петлі,
З якої виходу немає,
А якщо є-за небокраєм!
Путі туди ніхто не знає,
І я нічого не чекаю ні від кого...
Химерна і дивна у мене дорога:
Через терни продираюсь До Зірок,
Болить,кривавить кожен крок!
09.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407415
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Той,що воює з вітряками