Нехай би
було відчуття самотності,
Воно б мене зжерло!
висмоктало!
випило!
Нехай би
жевріло в моєму нутрі
вогнем по обвугленій, димній стіні
Облизувало пломінням струни мої,
Торкало їх пальцями, співало пісні.
Нещасні слова, вони втонули в забутті.
І їх нема! Вони мовчать..
І нікому промовить!
Прокричать..
По весні.
так часто хочеться видихнути
але нічого в собі більше не маєш,
і хоч би душу усю розібгаєш,
нічого не зостанеться в тремтячій руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407470
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Мілена