продовження

Людина  з  віком    набирається    розуму,практики.Та  чи  кожна  людина?  В  сім*ї  двійко  дітей  і  вони  різні  -  не  тільки  за  віком,чи  статью,але  й  за  характером,інтелектом,інтелегентністю,різко  відмінні.  Говорять,що  залежить  від  виховання,в  яких  сім*ях  виховуються.А  все  ж  такинайваж-  ливіша  -  генетика.Як  добрі  риси,так  і  погані  якості  передаються    з    роду  в  рід.І  то  як  ланцюгова  реакція...Спостерігаючи    за    родоводом,/колись  гово-  рили,що  в  кожному  стаді  є  паршива  вівця/,ось  в  родині  Анни,чомусь  чоло  -вічої  статі,і  найулюбленіші  мамині  сини,  ставали    такими  невдячниками.Те    було  в  родині  діда,батька,а  тепер  і  в  її.
     Ось,коли  надумав  женитися,  Назарко  заспокоював  маму,бо  та    бідка  -лась,що  не  може  нічим  допомогти  матеріально,  та  він  розрадив,що  має  свої.    Анна  працювала  перукарем  та  старалася  підкобляти  ще  й  надомно.
Ходила  в  забеспечені  сім*ї,щоб  скласти    якусь  копійчину.Діти  підростають.
Мріяла,що  справить  синові  весілля  та  допоможе.Як  син  так  і  дочка  молодша  вже  мали    зложені  на    книжечці    гроші,та  й  на  свою  трохи  Анна  склала,адже  сім  років  без  відпусток  працювала.  Аж    тут  біда,державна  криза,рахунки  заблокували  і  всі  вклади  стали  недоторканими.Знищила  здоров*я,перенесла  три  операції  на  ноги.Жінка  залишилась  ні  з  чим.  То  відклало  свій  відбиток  і  на  натурі.  Коли  ти  обмежиний  матеріально,  стаєш  залежшим  від  моральних  обставин.  Свати  відразу  якось    ввійшли  в  колію  сучасності.Почали  їздити  по  закордонах,привозити  речі  і  їх  збувати.Тим    самим    закріпили  свій  статус.  У  них  є  гроші,то    ж    і  командують.
     Анна,чи  через  здоров*я,чи  через  свою  непрактичність,трималася  того
перукарського  місця,  бо  вже  й  вік  пенсійний  почав  наближатися.
   Назар  теж  крутився,як  міг,хоч  не  за  професією,та  в  нього  гроші  вели-ся.  То  ж  пишалася  сином,що  вміє  дати  собі  раду,бо  завжди  й  радився
з  нею.  Син  же  був  задоволений,що  мама  вже  не  сама.Другий  рік  біля    неї  добрий,  чйний  чоловік,йому  ж  приємне  чоловіче  спілкування  і  на  ве-
сіллі  ніби  повна  родина.
     Зціпила  Анна    зуби  і  з  усім  погоджувалася  навіть  бачучи,що  не  все
так  добре.  До  року  народився  Сашко,чудовий  голубоокий  блондинчик.Така
радість.Та  якось  з  перших  днів  почалося    зауважувати,що  невістка  в
усьому  перевагу  віддає  своїй  родині.  Принесуть  хлопчика,баба  Аня  рада,
втішиться,а  не  мине  й  години,вже  сваха  на  порозі  і  забирає.  Бо  дитині
чи  їсти,чи  спати,чи  будь-яка  інша  причина,тільки  б  відгородити,забрати
   Не  хотіла  вмішуватися,  та  налаштовувати  сина  проти  невістки  і  все  
мовчала.
   Мовчання-золото,але  не  в  цьому  випадку  і  до  нічого  доброго  не  при-
водить.Особливо  у  відносинах  батьки-діти.  Рано  чи  пізно  воно  приведе
до  зриву.  Розмовляти  потрібно,заради  розуміння  одне  доним,когось  іншого,а  не  тільки  себе.  І  коли  змовчуєш,замовчуєш,  те  вже  стає  нормою  і  навіть  коли  хотів  би  того  спілкування,  не  знаєш    як.
   А  так    все  хай!  І  то  накопичувалося  шарами  болю    на  серці,  і  коли
у  дочки  народилася  донечка,  всю  себе  віддала  Анна,  тій  дитині.  Так  тривало  ще  три  роки.
   На  відміну  від  Назара,  дочка  Уляна    була  іншою.  Щось  втне,а  потім
разом  мусіли  виходити  з  того  становища.  Звичайно  молода,розуму  ще  нема,та  й  до  того  вперта.  От  і  "вискочила"в  своїх  неповних  сімнад  -цять,заміж.Неслухала  порад,  то  ж  за  непослух  є  кара.  Не  склалося  нормально  те  її  життя.залишилася  вдовою  в  27  років  з  донечкою  6  річною  на  руках.
   А  Анна  зробила    висновок,  що  дітям  не  треба  заважати  і  з  чоловіком
виїхала  в  Болгарію,на  його  Батьківщину.  Думалося,так  буде  краще,але
не    врахувала,що  дуже  віддана  дітям  душею.То  стало  мукою,як  для  неї,
так  і  для  чоловіка,бо  постійно  мов  би  шукала  причину,що  б  якомога  частіше  їхати  до  дітей.
       На  небі    розсипані  зорі,та  погляд  притягає  одна.Вийде    жінка  ввечері  на  подвір*я,підніме  голову  до  неба  і  мріє,що  саме  в  цей  час  десь  там  в  її  рідному    містечку,внук,чи  внучка  також  дивляться    в  віконце,оченятами  шукаючи  ту  зірку,  бо  є  умова  з  бабусею,що  та  зіроч-
ка  буде  служити  їм  зв*язком,і  так  тими  мріями  ніби  зігріває  то  своє  хворе  і  змучене  серце.
       Час  минав...За  цей  період  син  з  невісткою    добре  стали  на  ноги,а
Анна  ще  більш  опинилась  на  віддалі.  Коли  виїздила  просила  дітей  бути
дружніми.Назар,як  старший  мав  опікуватися  молодшою  сестрою,а  та  в  усьому  повинна  слухати  брата.Та  та  порада  почала  ставати  однобокою.
Уляна  горнулася  до  брата,та  він  чи  через  гордість,що  чогось  почав  добиватися  в  житті,а  вона  не  на  тому  щаблі,бо  ще  й  на  той  час  овдовіла.  Зі  своїм  чоловіком  побувала  не  в  одному  авто-випадку  і  побила  сильно  голову.  То  ж  почалися  проблеми  із  здоров*ям.  Є  приказ  -ка,що  чоловік  любить  жінку  здорову,а  брат  сестру  багату.  А  тут  ні  здоров*я,а  ні  грошей!Давай  собі  раду,  як  хочеш!  Власне  то  й  в  більшій  мірі  і  стало  причиною    повернення  Анни    додому,  на  Україну.
       Якби    ж  то  знала,який  удар  отримає,  вже  невдовзі...  /Далі/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407518
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Вразлива