Дивилось небо синіми очима,
І яблуні в цвіту – на теж весна.
Сиділа мати, згорбившись плечима,
Чекала сина, а його нема.
А молодий, весняний тихий вітер
Від запаху зеленої трави
П’янів, усівшись яблуні на квіти,
На арфі грав мелодію весни.
Дивились вікна вогником надії,
Присіла мати на старий поріг.
У голові різні думки роїлись,
Сіренький котик притуливсь до ніг.
Сиділа мати, як голубка сива.
Розносив вітер яблуневий цвіт...
Підняла руки і трима щосили
Над головою сина цілий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407582
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Надія Голіней