Заблудившись у сутінках ночі
десь блукала самотня душа,
наче кровю заплакані очі
по щоках їй котилась сльоза.
Так щоночі як тільки смеркає
(в неї карма насправді така)
вона в сутінках завжди блукає
доля в неї була не проста.
І в житті все не легко давалось
добивалася всього сама
та за що її так покарала-
доля,справді не знала вона.
Вітер ночі її обвіває
вона плаче і стогне,кричить
та її вже ніхто не почує,
не спитає що в неї болить.
Вона хотіла би потрапити до раю
а перед неї інші душі йшли
та поки залишається лиш скраю
ключі від раю ангел не дає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407707
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: янгол з душею