Моя любов, немов горобина...
П.Любченко "ГОРОБИНА"
Моя любов, мов калиновий цвiт...
Я посмiхаюсь, та сльозяться очi.
А вiтерець торкаеться до вiт
I щось менi тихесенько шепоче.
Можливо, вiн пита - чому сама,
Чому одна стою на роздорiжжi.
Чому хустина (нинi ж не зима)
Накинута на плечi бiлоснiжнi.
А я йому кажу, що ти пiшов
У тi свiти далекi, невiдомi.
I досi ще болить вiд рани шов,
А в пам"ятi зринае тiльки спомин.
Не повернути цвiт менi назад,
Давно вже вiдшумiли моi весни.
Вже стукае в вiконце листопад,
Хоч на душi iще й льоди не скресли.
Моя любов, мiй калиновий цвiт
Вже памороззю падае на скронi.
Пiд сонцем, на вiтрах вже скiльки лiт
Перiщать по менi дощi солонi.
Та я стою, та я живу, росту,
Пiсля зими мiняю в цвiт обнови.
Зiткала менi долю не просту
Моя любов, мiй цвiт ти калиновий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2013
автор: Лидия Науменко