Затремчу як осикова гілка,
І від серця відляже сумне.
Лукашева заграє сопілка –
В добру казку покличе мене.
Закружляє у танці знов Мавка
Серед тиші березових віть,
Цілу нічку до самого ранку
Лукашева сопілка звучить.
То заплаче, то тихо зітхає,
То виводить, що душу аж рве
Про любов, про кохання все грає,
Ніжну Мавку до себе зове.
Хто посмів вас колись розлучити?
Не повірив у вашу любов.
Серед тиші лісної прожити
І з воскреслими згадками знов.
Та заграє неначе сопілка
В верховіттях зелених весна.
Затремчу як осикова гілка
Бо любов ще не вмерла – жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407773
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: Надія Голіней