Потухло. Все!.. Ну, хто ж то погасив?
То, може, вітер заздрощів і злості?..
А, може, вам уже забракло сил
Нести вогонь, що вас зігрів до млості?
Яке б у вас кохання не було –
Нехай святе, нерушне чи величне,
Та вітер зле махнув своїм крилом –
І стало все таким малим і звичним.
І знову – мряка, морок і печаль.
І знов – чекання кращої погоди...
Куди не глянь – кругом шафранна даль
І марево жаданої свободи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2013
автор: Олекса Удайко