Як часто ми не розумієм наших мам,
Не цінимо їх працю, з ними грубі.
Жалкуємо за ними лиш тоді,
Коли нас не голублять руки любі.
Як важко б нам не довелось,
Куди б життя нас не кидало,
Та мами серце зігрівало
І миле слово з вуст лилось.
І як не било б нас життя,
Як доля б нас не обділяла,
А мама руки підставляла,
Щоб не забилося дитя.
Вона завжди у серці сина -
Йому п'ятнадйять чи вже тридцять.
Ще молода, струнка ще спина -
Такою мені ненька сниться...
Життя відміряно частину,
Проходять роки, весни, дні,
Я мрію теж являтись сину
Коли-небудь у світлім сні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407857
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: Ukraine55