"Я душу спрятала в сундук,
Чтоб не нашли ни враг, ни друг,"
( З викладеного в Мережі. А викладають, на жаль без зазначення авторства)
Ну, що за вигадки. їй богу, ховати душі в темні скрині,
Що за фантазії, небого, життя прожити на перині?!
Поглянь на світ – що за простори, пронизані вітрами наскрізь,
Сніжисті гори, дике море, де хвилі з ревом йдуть у наступ!
Тут замість пилу й павутиння нестримні пристрасті клекочуть,
Тут замість млявенького снива на дибки доля стати хоче,
І мчить учвал коротку ниву мого життя – ні дня, ні ночі…
Тримайся лиш міцніш за гриву – впадеш під ноги, то затопче!
Скажи, як можна, покохати, коли душа твоя у скрині,
Щоб жодних прикрощів не мати, смакує спокій нафталіну?
Чим вимірятимеш Людину, чим дідька будеш спокушать
Коли лежатиме у скрині твоя безсмертная душа?
Хотів, повір, кричати «пробі!», відчувши як їй бідній там.
В тенетах тих клаустрофобій, де сумно навіть і чортам,
Аж тут, легенько так, рукою ти віко скрині підняла,
Душа зітхнула і собою весь білий світ обійняла!
8.березня 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407983
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Валентин Бут