Не ховайте душі в скрині!

"Я  душу  спрятала  в  сундук,
Чтоб  не  нашли  ни  враг,  ни  друг,"  
(  З  викладеного  в  Мережі.  А  викладають,  на  жаль  без  зазначення  авторства)


Ну,  що  за  вигадки.  їй  богу,  ховати  душі  в  темні  скрині,
Що  за  фантазії,  небого,  життя  прожити  на  перині?!
Поглянь  на  світ  –  що  за  простори,  пронизані  вітрами  наскрізь,
Сніжисті  гори,  дике  море,  де  хвилі  з  ревом  йдуть  у  наступ!

Тут  замість  пилу  й  павутиння  нестримні  пристрасті  клекочуть,
Тут  замість  млявенького  снива  на  дибки  доля  стати  хоче,
І  мчить  учвал  коротку  ниву  мого  життя  –  ні  дня,  ні  ночі…
Тримайся  лиш  міцніш  за  гриву  –  впадеш  під  ноги,  то  затопче!

Скажи,  як  можна,  покохати,  коли  душа  твоя  у  скрині,
Щоб  жодних  прикрощів  не  мати,  смакує  спокій  нафталіну?
Чим  вимірятимеш  Людину,  чим  дідька  будеш  спокушать
Коли  лежатиме  у  скрині  твоя  безсмертная  душа?

Хотів,  повір,  кричати  «пробі!»,  відчувши  як  їй  бідній  там.
В  тенетах  тих  клаустрофобій,  де  сумно  навіть  і  чортам,
Аж  тут,  легенько  так,  рукою  ти  віко  скрині  підняла,
Душа  зітхнула  і  собою  весь  білий  світ  обійняла!

 8.березня  2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407983
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Валентин Бут