Кажуть, що у котів дев’ять життів,
У мене лишень одне.
Я б прожити його так достойно хотів,
Та навколо жебрацький вертеп.
Гарні декорації – торгівельні центри,
Надбання не нації, а лише процентів
Тих глядачів, що в залі крадучи
Мають долари і центи, а не копійчини.
Ніби без причини нас жити вчили,
При цьому неустанно конкурентів мочили
Наші вчителі, та їхні вчинки
Не тотожні з їх чином та Вітчизною.
Кожен другий у Раді єврей,
Ну а де ж українці?
Хай буде навіть так, тоді де Мойсей,
Для якого ми будемо вівцями?
Я не вірю, що нашу структуру
Не зрушать наші потомки.
Я не хочу, щоб наші сини-ясени
Тримались за боєголовки.
Але все неминуче настане
І стане на свої потрібні місця.
Не лякай надзвичайним станом,
Він торкнеться й твого обійстя.
Наче ми розумні,
Наче люди путні.
Але ми в руїні,
Ми й далі будем жити в театрі «Україна»
Зараз Вітя при владі один,
Та раніше був інший Вітя.
Перед ними сиділи на троні по черзі
Рудий і сивий – два Леоніда.
Я не хочу сказати: «Хтось гірший, хтось кращий»
Але скажу прямо:
Як і всім українцям, кортить і їм
На себе тягти одіяло.
І скажіть, мені люди, навіщо майдани,
Навіщо стояв я там?
І навіщо кричав я там р’яно:
«Слава героям і Ющенко Так».
Не здійснились мої сподівання
І правди не було в наших ногах.
Ну а зараз прийміть привітання,
Ви добились, що хтіли сім років назад.
Вже двадцятий рік іде
Нашої незалежності.
Ой, середній клас, ви де?
Відчуваєте себе незалежними?
І руйнація пивом і планом
Без планів так плавно заплавить заплавом,
Що в прекрасний момент у театрі
Навіть наших героїв не стане.
Наче ми розумні,
Наче люди путні.
Але ми в руїні,
Ми й далі будем жити в театрі «Україна»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408034
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 11.03.2013
автор: I-ney