В своє ти серце допустив печаль,
Яка несе лиш холод, мряку, морок.
Колись ти не боявся оту даль...
Вернися в думках років так... на сорок!
Згадай себе: був чоловік ого! -
В очах та загадковість... Руки - сила!
Торкайся, любий, тіла ти мого,
Тебе ж бо хочу, як колись хотіла!..
Ну що за сльози? Витри собі ніс,
Життя ще не минуло, буде ранок.
Так хочу, щоби каву ти приніс...
Пізніше щось зготую на сніданок!
11.03.2013
Фото із Яндекса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2013
автор: Людмила Дзвонок