І знову самотність…

І  знову  самотність,  віскі  і  цигарка,
Тускле  світло,  камін,  завіса  диму.
Шалені  думки,  скрип  дверей  і  в  голові  дирка  
Через  яку  виливаються  шматки  абсолютизму.

Моя  ж  тінь  кидається  на  стіни  і  стелю
Розбиваючись  мораллю  та  потоком  уяви,
А  розум  пішов  до  найближчого  борделю
Де  сни  повій  з  грошима  вінчали

Я  знову  напився  до  паралізування  мови
Хотів  все  забути,  в  алкоголі  втопитись
На  диктофон  записував  зі  страхом  розмови
Який  повторяв  "Блін,  треба  застрелитись!"

А  тим  часом  зорі  дивились  і  плакали  світлом
Яке  текло  Темзою  по  моїй  підлозі
Сміялись,  ридали,  водили  по  світу
Казали  "Забудь  її"  а  я  був  не  в  змозі.

Осінь  була  для  мене  наче  ліки,
Ліки  від  сліз,  суму  та  спогадів
Я  обпадаю  з  життя  листям  навіки
А  потім  втікаю  від  себе  поміж  стовпів

Згадка  як  завжди  вбивала  мене
Катувала  мене  практично  щоночі
Мій  біль  о  пів  на  першу  йде  по  ТБ
Яким  милуються  якісь  постаті  жіночі

А  після  шоу  тортур  я  знову  безсилий
Сиджу  на  дивані  і  п'ю  дешевий  бурбон.
З  задоволенням  слухаю  гру  на  клавесині
І  відчуваю  як  "повзе"  черговий  вагон

Він  повний  егоїзму,  люті  та  самогубства
І  це  все  от  от  буде  біля  мене
А  я  як  Ісус,  плачу  за  гріхи  людства
Але  не  болем  та  кров'ю,  а  картинами  Клода  Моне  

Клята  випивка  та  сигарети  не  допомогали
А  вона  приходила  знову  і  знову
Я  ж  просто  не  відчиняв  двері,
Я  вкотре  слухав  із  страхом  розмову

Обіцянки  дані  мною  вже  втратили  сенс
Я  ж  просто  брехав  тай  брешу  сам  собі
В  тихі  ночі  задовольняє  мене  з  незнайомкою  секс
А  зранку  хочеться  банальної,  прозорої  волі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408076
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Сонячний