Любій матусі!

Моя  ти  матінко,  тобі  вклонюся,  
Подякую  за  подароване  життя.  
За  тебе  вранці  Богу  помолюся,  
Попрошу  в  Нього    каяття.    
Весни  попрошу  я  для  тебе,  
Яка  приходить  так  чарівно,  
А  ще  попрошу,  щастя  в  неба  
І  ніжності.  І  це  не  дивно,  
Бо  свою  ніжність  ти  віддала,  
І  ласку,  й  милість,  і  любов  
Усе  мені  подарувала.  
І  без  вагань  даруєш  знову  йзнов  
А  що  собі,  собі  нічого  не  лишила,    
«А  хай»,  казала,  «я  вже  обійдусь.    
Я  проживу,  до  того  ж  часу  жила.    
І  далі  буду.  Й  далі  залишусь!  
Лиш  щоб  дитя  було  щасливе,  
Й  ловило  радості  життя.  
Щоб  виросло  на  втіху  всім  красиве,    
Й  стежиною  ішло  у  майбуття.  
А  я  погляну  із  погорда,  
Скажу,  моє  дитя,  
Моє,  і  буду  горда,  
Що  я  віддала  все  життя.  
Усе  життя  лише  для  нього,  
І  ночі  всі  лише  йому.  
Усе  зроблю  я  лиш  для  того  
Щоб  не  порушить  чарів  сну».  
Отак  завжди,  і  так  напевне  буде,    
Ніхто  не  змінить  вже  тебе.  
І  щоби  не  казали  люди,  
Ти  все  одно  присвячуєш  себе.  
Даруєш  все  й  не  просиш  ти  нічого,    
Даєш  найкраще,  а  взамін  
Не  просиш  ти,  не  вимагаєш  свого  
І  не  чекаєш  вдяки  передзвін.  
Не  просиш  ніжності  й  любові,  
За  всі  свої  переживання.  
Спасибі  скажеш,  лиш  на  тому  слові    
Що  добре  все,  й  минули  всі  зітхання.    
Тому,  я  подарую  всю  красу  весни,  
В  якій  пташиний  спів  проллється.  
І  чари,  вічність  всю  Десни-  
Нехай  в  душі  твоїй  озветься.  
Нехай  дарує  пісню  чарівну,  
Яка  так  весело  до  струн  торкнеться,    
Яка  подасть  ту  юність  забавну  
І  хвиля  щастя  в  небо  піднесеться.    
Яке  безкрає  чисте,  ясне  
Як  доля  твоя,  яку  я  бажаю,  
Яке  вразливе  і  прекрасне  
Як  матінка  моя.  І  я  це  знаю.  
Ще  побажаю  вічності  в  житті.  
Здоров’я  сильного,  міцного  
Благополуччя,  сонця  в  майбутті,  
Нехай  життя  дарує  всього.  
І  хай  помилує  тебе.  
А  доля  ,до  землі  прогнеться,  
За  те  ,що  дітям  віддала  себе  
Нехай  сторицею  віддасться  
Тобі  моя  матусю!  
Тебе  я  ніжно  поцілую,  
До  тебе  мила  пригорнуся  
І  посмішку  тобі  я  подарую.  
Таку,  яку  меніти  дарувала,  
Коли  заб’юсь  в  куток,  бувало,  
Через  нещастя,  що  переживала,  
А  потім  сльози  горя  проливала.  
А  ти  обнімеш,  усміхнешся,  
Ще  приголубиш,  пошкодуєш  
І  зразу  біль  пройде,  минеться,  
Бо  ти  любов’ю  зачаруєш.  
Тож  дякую  тобі  матусю,  
Моя  найкраща,  золота.  
Тобі  до  земленьки  вклонюся,  
Моя  ти  доленько  свята!́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408095
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.03.2013
автор: Альонушка