Всього три слова перед смертю,
Далі три секунди вільного падіння.
Розбитися об асфальтовану поверхню
Ну що ж, таке було його веління.
Я не знаю ким він був,
Чим він дихав, що робив
Просто знаю, що він був
А потім взяв себе і вбив.
Та не нам його судити,
Це напевно його шлях.
Хоч страшний він і побитий,
Через кожен метр цвях.
Багато скаже «Ну і дурень»,
Можливо так, можливо ні.
Хоча не заслужив він звинувачень
За чорні тіні в голові.
А «чотирнадцять» число смерті,
Про це вже знає пів країни.
І спогади про нього є безсмертні
Які б не наступили тепер зміни.
І якось страшно знати те,
Що хлопця більше вже нема
Доля сука, і це все,
Уява вкотре знов німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408189
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Сонячний