Весна іде, впізнав,
Тягне за коси зиму.
А я на все це клав
І з пилу й жару риму.
Напившися крові,
Наївшись голів,
Волів би я вмерти,
Я б вмерти волів.
Стрибав би я з вікон
На голови людям,
Не стриманий віком,
Не милий я суддям.
Відкрив би я шию,
Як прояв довіри.
І вен не прикрию
Під товщею шкіри.
Міняв би каміння
Коштовне на зорі
Й саджав, як насіння
На березі моря.
Та, цим, все одно,
Не здивуєш нікого,
Всі знають, що модно:
Усе, крім оцього.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408198
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Jim Drake