Ми спимо у реальному домі,
не фантазіями перешитому,
та чи граємо власні ми ролі
і герой чи наш далі житиме?
Ми спимо і в тумані все бачимо
не тутешнім, не свіжим, не матовим,
а в реалі життя вже розтрачено -
і латками сорочка полатана.
Скажеш - сон, захочеш прокинутись,
оживаючим поглядом глянути,
від туману холодного - вмитися,
від фантазії - руки розправити.
Все пом'ялось, сповзло, перекручене:
ковдра, подушка, простирадло.
В снах людина така замучена
і в житті - хоч лягай на ковадло.
Помішались і сни, і реальності,
помішались давно й не помічено
і оця безкінечна фатальність
знає - мало сторінок відмічено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408357
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Валіко Коробкадзе