Порцелянове щастя –
Крихке, як слід на снігові,
Крихке, як молодий кришталь.
Враз трісне імлою білою,
І рознесеться в даль.
У даль такую сивую,
Рукам лиш не достать.
Шукатимеш – не знайдеш.
Простіш не розбивать.
Утримуй його пальцями,
Кінчиками повік.
Сталевим його не зроблять,
Воно - порцелян.
Повік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408370
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Єва Августинова