Розігрітись вже не можливо
Під подихом ранньої весни.
Ще віриш ти у своє диво,
Коли ще бачимо цвіт лісний...
Весна! Так дивно згадувати
Тебе у червневі хвилинки,
Як в травці блистять намистинки,
Цих маківочок білуватих...
Коли спересердя зіб’ється
Весь ритм. І не захоче весна
Прийти. І чи не повториться?
Ця Весна? Тендітна і чесна.
Прощаєш ти... Кого? Не простиш
Примхливі мари, - не впізнали...
Колись ти у жалю́ пригостиш
Серця у розбитім кришталі...
22.06.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408417
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: VitaLina