На рідному рідко бував я порозі,
Все більше у мандрах, все більше в дорозі.
Але, як на скроні лягла сивина,
Набридла мені від рідні далина.
Набридли степів казахстанських вітри,
Що інколи віють неділі по три.
Набридли берези в зимовім узорі,
І сяйва північного в сполохах зорі.
Набридли нудні та холодні дощі.
Болотяних драгв непролазні хащі.
Набридли у поспіхах вічних турботи.
Набридли за «дядька чужого» роботи.
Скортіло тепла, яке став забувати,
Тоді й потягло до родинної хати.
Щоб отроком блудним навічно не стати,
Я вирішив твердо - пора повертати.
Хто пам’ять дитинства у серці зберіг,
Повернеться згодом на рідний поріг.
СІКалін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408465
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Сідий