Наталко, Наталю, Наталочко -
Синьоока моя волиняночко,
Твоє ймення бере у полон,
Як колись забирав Посейдон.
Тебе може зовуть – Наталі?
Ти ж найкраща на цілій землі…
У селі коли ружа цвіла,
Це імення бабуся дала...
А тепер, я Наталю – прошу…
Я це ім’я у серці ношу…
Бо Наталчине ніжне ім’я,
Зазвучить у піснях солов’я...
А по тому заляжуть роки
І заплеще вода в береги...
Зазвучить нова пісня моя
І засяє Наталки ім’я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408647
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Віталій Назарук