Блажен той біль, що досвіду навчає,
Скрегочуть зуби: «Клятеє життя!»
Та він мене не полишає —
Кидає в темне забуття…
Я завше зранений, побитий
Блаженним пройнятий болем.
Додому шлях мені вже битий
І знову тисяча дилем.
І я тікаю, за крайсвіт!
Скитаюсь поміж трупів
І знов вагання — тисячі боліт!
На кілька речень збуті.
А потім пустка…
Лиш руки догори.
Співай артистка!
Черкаю болю береги.
І знов усмішка на хвилину,
Ховаюсь сміхом по життю.
І все чекаю болісну годину,
І знов кивну старому забуттю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408722
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Летючий