Я, мабуть, збожеволію нині,
вирву з серця іще сторінку.
Я без голосу Твого гину
не приборкана богом, Жінко,
неприборкана чортом, Жінко,
я, мабуть, збожеволію нині!
Знову ставиш мене до стінки.
Я лиш в тім, що кохаю винен...
Відчитаю молитву наніч,
що приречений зрозумію.
Я в Твоєї краси капкАні.
Не втрачаю Тебе, мов мрію.
Я, мабуть, збожеволію нині.
Сто разів ще помру до ранку.
...а для щастя ЛЮДИНУ б людині...
Заслоняє світи фіранка.
Я, мабуть, збожеволію нині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2013
автор: Олександр Букатюк