Винен лише він один у тому,
Що так розривається душа...
І лечу я подумки із дому
Написавши лиш йому одному
Цього одинокого вірша.
Хай там завірюха, чи то спека -
Ти мене коханий пам'ятай!
Сумно, що від мене ти далеко,
Передай вірша цього, лелеко,
Милому у той далекий край.
Прочитає вірш і засумує,
Серденько у нього защемить.
Мій портрет для себе намалює,
Оберіг і поклик мій відчує,
Та назад в обійми прилетить.
Буду все чекати, виглядати
Я тебе лелеко за вікном.
Хоч уже і ніч накриє хати,
Потім починатиме світати...
Прилітай скоріше за віршом!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408789
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Вовчиця