Лине з дитинства до мене казкова
Мамина ніжна сумна колискова,
Що зігріває нас в люті морози,
Що проганяє із оченьок сльози
Люлі, дитинко, люлі,
Вже прилетіли гулі,
На підвіконня сіли,
Спатоньки запросили.
Водить за рученьку сон по садочку,
Вміло плете барвінкові віночки,
Вільною пташкою в горах літає,
В синьому небі веселкою грає.
Тож заспівай мені, матінко люба,
Щоб колискова не впала у згубу,
Щоби навчить своїй мові тих бідних,
Котрі не чули в колисочці рідне:
Люлі, дитинко, люлі,
Спати лягають гулі,
Ходить побіля плоту
В сутінках сон-дрімота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408921
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 14.03.2013
автор: Віра Нагорна