Течуть дорогами швидкі струмки,
Поволі сходить лід із річки,
На гілочках берези прокидаються бруньки,
По вечорах зірки горять, як свічки.
П’янким та незабутнім запахом весни,
Я упиваюсь ароматом на всі груди.
Цей аромат думки мої звільнив,
З’явилося бажання бути всюди.
Піду тим шляхом, що мені від снігу,
Звільнило сонце, чарівний маршрут.
За зиму заскучали йти землею ноги,
Що без зупину уперед мене несуть.
Загляну в кожен закуточок лісу,
І непомітно промине щасливий день,
Під вечір вийду й сяду на узліссі,
На свій улюблений, сосновий пень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409009
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: Роман Хвиль