Ні, чуєте ми не манкурти!
Ми неньки України діти.
Минулого нам не забути,-
Нема катам чого радіти!
Зухвалі ваші пики биті,
Сховайте злії язики!
Вже путами нас не скрутити-
Народ підвівся на віки.
Любові більшої немає,
Ніж до землі в своїм краю.
Я рідну землю так кохаю,
Як першу дівчину свою.
Люблю її, люблю так ревно,
Що на наругу- не віддам.
За Україну неньку кревну
Гряде відплата ворогам!
Братове! Ніди правди діти,
Що довго гаяли ми час...
Година випала- здійснити
Ту думу, що плекав Тарас! (2004 рік}
Та сірі будні засмоктали,
Доробок наш в шухляду впав,
А вороги повиповзали...
І Яничар запанував.
Ой лихо, лихо вже настало-
горілка та веселий час.
Поплавським люд заколихало,
Приспав підступний дід Панас.
Сердючку слухають мов діти,
,,Квартали,, жваві- вже у нас.
Чи довго будем це терпіти?
Шевченко ж дивиться на вас!
Не той, що бутсою м*яч ганяє,
А той, що на Горі стоїть.
Хоч кам*яний та серце має
І душу, що за нас болить! (2013 рік}
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409013
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: жолудь