Зібрались у полі Барани обдерті,
І мову таку повели:
- Чому лиш Барана вважають упертим?
Для цього ж існують Козли,
І роги у них, наче палиці, рівні,
І куций, мов віничок, хвіст,
До їжі Козел, безумовно, настирний,
Та все ж - не баранячий хист!
Барани гуртуються пастися в стадо,
Їх хутро іде високо,
А що ті Козли? Безкорисна бравада,
І де ж те з Козла молоко?
А вперті які!
Нам, Баранам, ще вчитись,
Немає ні сил а ні слів,
Бо тільки Козли не могли розійтися
На тому місточку крізь рів!
Тим часом усю цю розмову підслухав
Тимошка, - господарський пес:
- Давно я вже вивчив усі Ваші рухи,
Немає ніяких чудес,
Якщо хтось вважає себе розумнішим
За мудрість народних джерел,
Звичайно, рогами він буде сильніший,
А розумом - тільки козел!
Та дехто вважає, що він самостійний,
І геть не потрібен чабан,
Він також у полі життя безнадійний,
Як кажуть, упертий баран!
15.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409196
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Serg