Наказуєш мовчати, ні пари з уст!
Не виходити з квартири у твою відсутність,
Демонструєш свою, так звану, могутність,
Не правильний крок і у кістках хруст.
Вона повинна повертатися рівно о п’ятій,
Без хвилинного запізнення і виправдань,
А ти не контролюєш свої вагань,
Для неї все заборона, а ти «жалієшся» уже десятій.
Вона не може дивитися не в тому напрямку,
Тому що ти вказуєш усі напрямки і дії,
Вона навіть боїться без дозволу фарбувати вії,
У тебе ревнощі найвищого гатунку!
Ти знаєш, милий, а у тебе патологія,
З такими, як ти не живуть, а виживають,
Від них не йдуть, а безтямно тікають,
З описом твоїх недоліків вийшла б антологія.
Посилання на відео https://www.youtube.com/watch?v=mebAeR84C54
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409233
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Наталія Шафран