Тишком-нишком настане «кришка»
Прийде... й накриють мене почуття,
Тоді мене можна і поглядом вбити... Тиша! –
У логіки жодних ознак життя...
Тоді не питайте мене як живу, бо пропала...
Крім сміху і сліз, тільки віра одна
мене рятувала, коли прорікали:
«Тобі кришка...» - пусте... аби не від домовини вона.
Вона, що накрила тишком-нишком,
Зі світлих тендітних нелогічних речей –
Ніжність мою душу вкрила по вушка...
І милий погляд «стріляє» з очей. 18.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2013
автор: Яна Бім