Людина вмирає тоді, коли помирає останній спогад про неї.
Джоан К. Ролінг
Полуничним варенням намазала дівчинка небо
Опустила донизу з веселки маленький місток:
«Нехай мама побачить красу - коли буде їй треба,
А згадавши її - зробить віри легенький ковток. «
На могилі дитя розцвіли на зорі хризантеми,
З весняного дощу змалювали феби квітки…
Тільки мати не спить, пише дочці з сумом поеми,
Прикрашаючи мріями й барвами свої рядки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409287
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Олеся Шевчук