Усе довкола біле суворе й посивіле
Під ковдрою холодна спить земля
Між небом і землею захищено дрімають
Моїх думок засніжені поля
Проте так бути має будь-що колись минає
І білий сніг колись таки зійде
Ще знайду щастя-долю чи згину в чистім полі
Не знаю сам куди мій шлях веде
Колеса стукають попереду зелений
Горить ліхтар чи може ліхтарі
Лише вперед засніжені терена
Неначе розчинились упітьмі
За вікнами розпатлана негода
Летить крізь ніч напруга вічних сил
Триває шлях до чорта чи до бога
А зовні божевілля їхніх крил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409405
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Віталій Поповський