*-*-*

Вже  відаю,  як      ворога  любити,  -  
Бо  ним  я  був  не  раз  для  себе  сам,
І  досвід  сей  нікому  не  віддам,
Допоки  не  пірну  під  чорні  плити.
Коли    в  мені  навіженіє  гам,
І  дух  димами  шалу  оповитий,
Я  знаю,  що  і  як  мені    робити,  
Аби  любов  не  спала  ні  на    грам.
З    надією  дивитись    на  Христа,
І  слухати  Його  «  …прости  їм  Отче…».
Хоч  і    просилася  правдива  мста,  
За  ворогів  молився  Він  пророче,
Бо        бачив,  як    паде  імла  густа,
І  відкриваються    незрячі  очі…

16.03.13

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409458
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 16.03.2013
автор: Рідний