Чому тебе я згадую щодня,
Щодня твоїх торкаюся світлин?
Руде за руки ловить цуценя
І в нього очі кольору маслин.
Воно радіє, бо я в нього є,
А я сумую, бо тебе немає!
За ноги ловить і не відстає,
Легенько руки, з вдячності кусає.
Грайлива вдача, лагідна душа,
Мене воно підтримує, як може!
Та гострий біль мене не полиша,
Дай сил мені, це пережити, Боже!
Турбує біль і сльози по ночах,
Коли вже час загоїть трохи рани?
Щоб у собачих, відданих очах,
Твоїх вже не побачити, кохана!
12.12.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2013
автор: Мирослав Вересюк