Куди йдемо і живемо? щодня - все ближче крах,
Частіше линуть стогони від матінки Землі,
Разом ми сила - вдало уподібнились до тлі,
Наш голод спрагло диха міліардами комах.
У надра позасовували довгі хоботки,
Безжально з лона соки смокче низка поколінь.
Цунамі, землетруси, урагани і "полин"* -
Надбання, що несуть "цивілізовані" роки.
Вже сказано було багато гарних, слушних слів.
Киває схвально вражена і збуджена юрба,
І кожен дав зробити з себе вірного раба,
Безхмарне забезпечивши майбутнє для "голів".
На піці ієрархій купка владних VIP-персон,
Інтриги закулісні знов розгойдують Олімп,
Змагаються, хто з обраних сьогодні вдягне німб.
Гойда разом із людством хвору Землю в унісон...
* - мається на увазі радіоактивне забруднення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409530
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: Олександр Обрій