Береш платню і ближнього сльозою
уславлюєш свою злиденну суть?
Ще не забув, якою брав рукою?
І скільки брав? Дивися ж, не забудь.
Бо то ціна сльози чужої.
Знай ціну ту. Тебе за неї ж розіпнуть…
Ті, хто давали, хто платили,
у очі мило так світили, колись ще порахують твої жили,
а потім стомляться, зітхнуть і скажуть: -
«Та завіщо ж ми йому платили?!»
Як бачиш, мир – то геть не рай.
Сьогодні платять – завтра погубили.
Отож, раніше обирай, не йди як дурень той, на вила.
Я і сама десь тут, між цими й тими -
це моя роль в ще неостанній драмі.
З заплющеними бачу я очима
тебе з нечистими руками.
А що продав? А що придбав?
Копійка свіжа й більш нічого!
Як від людей ти очі заховав,
То спробуй, заховай їх ще й від Бога…
10.01.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409547
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2013
автор: Di Agonal