Весняні вітри заворожено
Шарудять пелюстками мрій,
Жар весни тепер в серці кожному,
Лиш обачним будь - не згори!
Не спали собі крилець відстанню,
Не згубись між пустель оман,
Знай, що справжнє в цім світі вистоїть,
Лиш любов зцілить біль від ран.
Не тривожусь я більше зрадами,
Не гірчить полину настій -
Я на щастя тепер загадую,
Що проникне між наших стін
Із промінням ясного сонечка,
Від якого скреса земля,
З колиса'нками, які по' ночах
Буде слухати наше Маля...
В вічнім пошуку серцю пристані
Нам спинитися час настав.
Сад, що ми посадили - вистоїть,
В нім довіку тепер весна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2013
автор: валькірія