Мене ти відпусти,прощай!
Мене за руку не тримай.
мене ти просто відпусти...
І ти прости...мене прости.
Пусти, не ображайся.
Правду про мене дізнайся,
хоча...можливо й не треба.
Бо ж краще ходити по небу,
Літати плавно у хмарках,
Перебувати наче в снах.
Переконувати-моє.
Це ніжне,рідне,просто своє.
Це те, що все життя шукала
А він ховався.Де?...незнала...
А зараз всі карти розкрито,
І душі просто не сповито.
Не складено усе як треба
Нема нічого-сонця,неба,
Нема...І просто вже не буде.
І не розсудять тут вже люди.
лиш я і ти тут судді всього.
нема твого,не буде мого...
Усе... нема ілюзії життя,
усе іде у небуття.
Усе біжить,усе летить.
Чимдуж воно туди спішить...
А я залишусь знов одна
Не буду дивна ,не сумна.
Не буду вірити у диво!
Буд́у самотня і щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409644
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: Альонушка