Зболілі очі від прозорих кровотеч...
Здоровий глузд звернувся до терпіння;
Втомилась совість від щоразу нових втеч
Від своєчасних докорів сумління.
Закляк в знемозі відчай між повік,
З глибин душі благаючий розради
І без жалю марнує дні зухвалий вік...
Серцебиття жде від життя поради
З ударом кожним все ще сповнене надій
Та з вірою на краще, на спасіння...
Куди ж подівся той натхненний лицедій?
...Збирати час розкидане каміння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409674
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: Бойчук Роман