А ліжко давно не пахне твоєю шкірою,
Хоч зараз на кухні ще досі той самий посуд.
Ти вибрав мене, коли я вибирала вірити.
Ніщо не зникає безслідно, - лишає осад.
Тікають думки і кінець наближають музики.
А з нею і щастя втече, як пісок крізь ноти
Боялась розплати так, що почало нудити.
Розставила крапки, зважила "за" і "проти",
Та ліжко уже не пахне твоєю шкірою
І я ще навчусь відділяти слова від правди,
Кохання,як виклик - сліпо фатально вірити
Прощання, як вирок: боляче і назавжди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409692
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Єва Лавінська