втома день розкроїть на тропи
щось важливе у тобі втопить
все болить: і душа, і стопи,
а від того коротші кроки…
глянеш прямо – усе закрито
краєм ока зиркнеш й зникнеш:
це – яскраве, а це - дволике
ні, не рідне тобі корито…
блідість й білість, як серп і молот,
знову ранішній стомлений голос:
«можна в пам’яті вріжусь голо?»
сніг всередині, сніг навколо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409699
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Наталка Тактреба