Злітав я думкою увись
І, відчуваючи падіння,
В клубок згортався, як колись,
І падав, як з гори каміння.
Я довго, довго так лежав,
Вдивлявся в неба синь душею,
А потім болісно вставав
І не летів, а повз ріллею.
То ж не піднявся я на трон –
Забракло підлості уміння.
Все пролетіло, наче сон,
Земне приковує тяжіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410181
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.03.2013
автор: Г. Король